Її будинок зруйнували окупанти, а на вулиці, де вона жила, вціліли лише дві будівлі. Але керівниця творчої студії «Веселка» Ольга Кицманюк на початку цього року відновила роботу у Жовтих Водах. Наразі студію відвідують 40 дітей-переселенців. З початку червня працюватимуть ще й групи для дорослих.
Студія «Веселка» виникла у Красногорівці більше 20 років тому. Задумка створити творчий осередок для дітей з’явилась у Ольги Кицманюк, коли вона працювала у місцевому Будинку культури художницею. Довгий час студія «кочувала» по різних приміщеннях, проте заняття в ній не припинялися навіть під час сильних обстрілів 2014-2015 років, коли місто опинилося на лінії фронту. 2014 року під час недовгої окупації Красногорівки студію намагалися знищити вперше.
ТВОРЧІСТЬ ПІД ОБСТРІЛАМИ
– Після звільнення міста ми зайшли до приміщення і нічого не знайшли. Усі етюдники, планшети і віконні рами окупанти поламали на друзки. Не залишилося ні фарб, ні полотна, ні пензлів, ні мольбертів. Матеріали для роботи купувати було ніде і нема за що. Потім приїхав хтось із журналістів, зняв сюжет. Так про нас дізналися і почали допомагати, – згадує Ольга Кицманюк.
Із Рівного, Миколаєва, Дніпра, Сум, Харкова через волонтерів та журналістів до студії передавали фарби, папір, олівці, нитки, тканину. У дітей з’явилася можливість не лише малювати, а й шити, вишивати, навіть робити вітражі.
– Власник магазину канцелярії з Вінниці, який навіть не назвався, надіслав нам фарби для вітражів. Битого скла тоді у місті було багато, батьки обережно обмотували його скотчем, а діти розписували.
У Красногорівці на той час не працювали школи, пропадав інтернет. Аби діти не сиділи постійно вдома в остраху від обстрілів, батьки звернулися до керівниці «Веселки» із проханням не припиняти заняття. Довелося переїхати з околиці ближче до центру міста, куди не так часто «прилітало», а поруч були багатоповерхівки з підвалами, де можна було ховатися під час обстрілів. Через те, що не було опалення, а часто й світла, займалися у кілька змін. Взимку у приміщенні замерзала вода у відрах, тож щоб зігріти чаю, треба було спочатку розбивати кригу.
Роботи у місті майже не було, зайвих грошей також, купити щось нове ставало все складніше. Тож до студії із прикладним інтересом почали приходити і дорослі – вчитися шити, вишивати, в’язати, створювати дерев’яні шкатулки,мереживні зонти, шляпи та комірці, ляльки-мотанки та вироби з фоамірану, атласних стрічок, паперу.
– Дорослим було цікаво у студії ще й тому, що сумісна творчість допомагає порозумітися з дітьми, знайти спільну мову, об’єднує та надихає, – вважає керівниця студії.
Першу виставку «Веселка» провела влітку 2015 року, на День Конституції, просто на вулиці. Тоді ж у студії почали оздоблювати вишивкою святкове вбрання для красногорівських випускників. Дарували вишиванки і волонтерам.
Напередодні повномасштабного вторгнення дві вихованки студії вступили до Харківської художньої академії.
А згодом Красногорівку вимушено залишили всі, хто був дотичний до творчості у «Веселці».
ПРАЦЮВАТИ З ТИМ, ЩО Є
Ольга Кицманюк виїхала у перший же день – вмовили знайомі військові. Залишила все: картини, вишиванки, хендмейд-вироби, матеріали. Повернутися за ними вже не довелося. Жила спочатку у доньки в Запоріжжі, а згодом перебралася до Жовтих Вод, де вирішила відновити роботу студії.
У міському будинку культури Ользі надали приміщенні та меблі для занять. До оновленої «Веселки» жінка запросила дітей-переселенців із Красногорівки, Мар’їнки, Херсона, Харкова, Бахмута, Краматорська. Приходять і місцеві. Кілька вихованців студії з Красногорівки, які зараз знаходяться у Німеччині і Португалії, відвідують заняття онлайн та з-за кордону висилають свої роботи – потішити керівницю.
З матеріалами «Веселці» допомагають волонтери. Ольга Кицманюк каже, що радіє всьому, бо звикла працювати з тим, що є.
– Є фарби і папір – малюємо, є пластилін – ліпимо, нитки та тканина – вишиваємо. Перебирати не доводиться, треба творити з того, що маємо.
Діти на заняттях відволікаються від травмуючих переживань, відпочивають і спілкуються. За словами керівниці студії, творчість надихає та надає їм можливість мріяти, планувати майбутнє, розмірковувати над тим, яким буде життя після нашої Перемоги.
– Боляче чути від маленької дівчинки: «А у вас тут є бомбосховище?». Зазвичай про це дорослі питають, а тут дитина… Звісно ж, є. Хлопчик, який дивом врятувався з Бахмута, якось сказав, що він уже був у пеклі, тож нічого більше не боїться. Діти травмовані війною, але іноді поводяться більш оптимістично і впевнено, ніж дорослі. Вони, наприклад, точно знають, що їхні батьки, які боронять країну, обов’язково повернуться з фронту додому.
Роботи вихованців відновленої студії «Веселка» вже брали участь у конкурсі «Битва жанрів» у Києві, а також у виставці «Хемніц – культурний центр» у Німеччині. А на міжнародному конкурсі «Золотий час» у Лондоні був презентований присвячений війні живопис олією «Соло розбитих вікон».
Ірина ДІМІТРОВА