Для Сергія ГОРОБЦОВА – Митрополита Донецького та Маріупольського Православної церкви України – війна почалася 2014 року, коли він був змушений залишити Донецьк та переїхати до Маріуполя. Вдруге отець Сергій полишив домівку у березні 2022 року. Нині здійснює соціальне служіння у найбільшому волонтерському хабі Дніпра «Доброго ранку, ми з Маріуполя». Його звичайний день починається із закупівлі найнеобхіднішого для переселенців та військових. Поруч завантажують та розвантажують допомогу інші священники-переселенці, капелани, волонтери.
Спочатку до хабу приходили переважно люди з Маріуполя, але все більше ставало переселенців із різних областей. Їм теж тут допомагають – щодня у хабі отримують продукти, юридичну та психологічну допомогу понад 2500 людей. З березня через хаб пройшли понад півмільйона переселенців. І цей потік дедалі зростає.
– Крім продуктових наборів для переселенців, ми також збираємо, закуповуємо та відправляємо допомогу для наших військових на передовій. Це вже інші запити: зазвичай вони просять каву, енергетичні батончики, адже готувати в окопах немає можливості, – каже владика Сергій.
Іноді він служить у храмах, але свого «домашнього» храму наразі не має, місце для служби надають інші священники-архієреї. Віряни ПЦУ охоче приходять, коли дізнаються, що служитиме митрополит із Донеччини. І він бачить їхні очі – знайомих і незнайомих людей – по яких точно впізнає своїх.
– Просто зараз ми стаємо учасниками народження нової церкви. Церкви, яка служитиме людям. Не тієї, що постійно бере, а тієї, яка віддає нужденним – ось справжнє призначення церкви. Ці основи ми беремо зі Святого письма. Жоден із апостолів та учнів Христа не брав гроші за треби. Тобто прайс у церкві придумали люди, і не для спасіння душі, а просто для бізнесу. Ті священники, які заробляють гроші, не повинні мати місця у церкві, це заробітчани. Зараз ми проходимо колосальне випробування. Бог в окопах із військовими та у підземках метро біля людей, які ховаються від обстрілів російських військ, а не лише у церкві.
Після звільнення від окупантів півночі Донеччини владика разом із волонтерами їздить до Лиману та прилеглих сіл. Каже, що побачене вражає. Змучені та втомлені люди, які потребують не лише продуктів, а й живого слова чи бодай свіжої газети, бо не чули новин з України кілька місяців… Голодні тварини, чиї господарі загинули або кинули їх напризволяще…
– До Лиману ми привезли продукти, також взяли із собою трохи газет. Але люди насамперед просили прочитати молитву за тих, хто загинув від рук окупантів, та помолитися за здоров’я тих, хто живий та боронить Україну. Люди потребують духовної підтримки, їм це важливо. Ще вони просять буржуйки, дрова, теплий одяг, термобілизну та будівельні матеріали, аби якось відремонтувати своє житло. Будемо шукати такі можливості для них.
Митрополит Сергій вірить, що Україна повернеться у кожне місто та село, що окупанти та колаборанти будуть покарані, а українці не лише переможуть, а й стануть сильнішими як нація.
– Cвобода – це дар Божий, її треба заслужити та вибороти. Тому я молюся і вірю, що невдовзі разом із нашими священиками ми будемо служити у Волновасі, заїдемо з великим вантажем допомоги до Маріуполя і будемо радіти нашій Перемозі. А кожен ворог – у рясі він чи у цивільному – буде покараний за злочини, скоєні на нашій землі.
Наталка СТЕПОВА/Громада