На жаль, багато українців не встигли (або не вважали за потрібне) опанувати елементарні правила споживання та поширення інформації з інтернету. Окрім зла від розповсюдження фейків та небажаної зустрічі зі злочинцями, у розпал війни це може призвести до несвідомої роботи на ворога. Тому пропонуємо кілька простих запитань, які ви можете поставити спочатку собі, а потім — тим, чия поведінка у соцмережах здається вам небезпечною. Долучайтеся до боротьби — разом ми сила! 
Інтенсивність інформаційної війни зараз сягає найвищого градусу, і будь-яка новина може вибухнути у суспільстві за лічені хвилини. Тому навіть якщо прочитане здається вам ну дуже схожим на правду — не репостіть одразу. Зупиніться і спробуйте відповісти собі на ці питання.
НАВІЩО?
Бачите пост невідомої вам людини у камуфляжі про те, як закордонну військову допомогу генерали ЗСУ продають «наліво»? Спитайте себе, чи справді існує ця людина, чи достатньо вона компетентна і головне — чому сприятиме ваш репост цієї бездоказової інформації? Розкриттю злочину з ймовірного розкрадання зброї, яким мали б займатися компетентні служби, а ніяк не публіка у фейсбуці? Чи, може, падінню довіри платників податків у країнах, які надають нам допомогу?
На жаль, інколи негативні наслідки бувають і через розповсюдження правдивої інформації справжніми людьми.
Шкідливими можуть бути поширення інформації про:
- термінову потребу у крові (мішках для перевезення тіл, бинтів та марлі, шприців тощо), яка прив’язуються до загострень на фронті та розноситься миттєво;
Звісно, потреби можуть бути, але зазвичай про це повідомляється на офіційних сайтах медичних закладів або їх озвучують волонтери, які давно опікуються цим напрямком. Перед тим як поширити інформацію з неофіційних джерел, не полініться зателефонувати у вказаний заклад і перевірити — чи точно існує критична потреба просто зараз? Чи хтось намагається створити паніку, натовп, черги, аби потенційні донори були незадоволені та більше ніколи не прийшли допомогти?
- пошуку зниклих військових.
Постами з фото та детальними даними зниклих безвісті бійців переповнені, наприклад, просто усі фейсбук-групи, які мають у назві згадку про Бахмут. Зрозуміло, що родичі перебувають у страшному стані невідомості, тому їм важливо робити бодай щось, навіть умовно корисне. Але це точно не про користь, це зло.
По-перше, якщо військовий потрапив у полон, він може розповідати про себе щось, що у такій ситуації казати вигідніше. Що мобілізували, самотній (нема ким маніпулювати, грошей вимагати), зброю у руках не тримав, був кухарем, годував коней, збирався вже додому. А тут пост про успішного до війни снайпера-контрактника… Ще жодну людину не звільнили з полону внаслідок того, що росіяни побачили, як на хлопця чекають двоє дітей та згорьована мама — так це не працює. А ось зеки, що телефонують рідним із вимогою винагороди за начебто корисну інформацію — збагатилися неодноразово.
По-друге, Бахмут, як і більшість фронтових міст — це, без перебільшення, поле бою. Мешканців там залишилося так мало, що інколи нема кому ідентифікувати тіла під завалами будинків, бо вся вулиця виїхала. Люди не бігають по посадках та промзонах, де точаться бої, а сидять без зв’язку у підвалах. Тому звертатися до них у соцмережах — як кричати у порожнечу!
По-третє, викладання детальної інформації з зазначенням локації, частини, спеціальності, часу бою не тільки не допоможе знайти рідну людину, а часто й наразить на небезпеку інших бійців. Ворог не просто слідкує за такими постами, а й часто сам створює подібні групи, аби збирати інформацію та брати її до уваги.
Обміном полонених, як і пошуком тіл загиблих, займаються конкретні служби. Всі контакти є на їхніх офіційних сайтах. Тож замість репостів краще допоможіть таким дописувачам з контактами*, спрямуйте до психологів та юристів, які зможуть підтримати та пережити цей складний період.
ХТО?
Коли у стрічці трапляється інформація, яка здається вам гідної репосту, перше, що варто зробити — дізнатися, хто її розповсюджує. Це стосується як ЗМІ, так і постів звичайних користувачів соціальних мереж. Саме це може вам підказати, наскільки беззаперечно можна довіряти тому, що ви читаєте. Шукайте офіційні сторінки фондів, компаній, ЗМІ, не поспішаючи переходити за сумнівними посиланнями, які інколи мають навіть лого, схожі на зображення справжніх.
Варто скептично поставитися до інформації, якщо:
- посилання на першоджерело надається із заголовками «Встигніть отримати виплати для переселенців/сімей військових/людей з інвалідністю!», «Це звідусіль видаляють, поширюйте всі!», «Тільки подивіться, що коїться», «Нарешті патріотка розповіла правду», а у самій публікації ви бачите у сл0вах таке 4и схоЖе. Це точно ресурси-сміттярки, які таким чином просто збільшують перегляди, а інколи — відверто шахраюють;
- ви особисто не знаєте людину, яка розповсюджує інформацію, а на її сторінці в соцмережі немає нічого «живого» — родинних світлин, вітань із днем народження, власних дописів. Найвірогідніше, що це не людина, а бот — штучно створений акаунт, який розносить потрібну певним людям інформацію. Вміння відрізняти ботів приходить із досвідом;
- ви навіть знаєте людину, яка поширює резонансну інформацію. Але все одно варто запитати її, звідки вона про це дізналася, і знайти першоджерело. Будь-хто може помилитися і розповсюдити інформацію, не перевіривши;
- автор посту не має потрібної компетенції або володіє дуже обмеженою інформацією щодо того, що пише. Навряд чи, наприклад, звичайний військовий бачить з окопу ситуацію по всій лінії фронту, аби у категоричній формі стверджувати про зраду чи перемогу;
- ви не можете дізнатися, хто саме надає вам цю інформацію: у спікера немає посади, у фонду — назви, у ЗМІ — прізвищ журналістів. Тобто якщо ви втратите гроші через інтернет- або телефонних злодюжок, правоохоронцям буде складно шукати винних, коли ви пригадаєте тільки, що скористалися інформацією «відомого блогера у синьому костюмі» чи сайтом із шапкою «гуманітарна допомога».
- назва сайту-першоджерела виглядає дивною. Наприклад, «чінчін», «только_правда» тощо. Особливо цікавою може бути веб-адреса, що позначена латиною у віконці зверху — її неможливо поміняти, якщо хтось хоче приховати, як саме ресурс називався раніше. Придивившись, можна побачити цікаву картинку, коли начебто увесь синьо-жовтий сайт із умовною назвою «Вільна Україна» у своїй назві колись мав назву зовсім іншої країни.
ЩО?
Форма публікації — чи не найважливіший маркер, за яким можна визначити інформаційний «шум».
Навряд чи правдивою є інформація, яка:
- виглядає максимально сенсаційно, але докази не додаються. Наприклад, новина «В Україні оголосять обов’язкову мобілізацію усіх жінок до 45 років», де замість цитування пунктів закону (там немає про «всіх» і точно про «обов’язково») — вирвана з контексту фраза з якогось інтерв’ю якогось чиновника;
- не несе новинної складової, проте впливає на емоції читача, викликає паніку, злість, апатію. Це — різноманітні варіації на тему «Все погано, ми все помремо». Може, комусь і подобається споживати такі новини, як-от дивитися фільми жахів, але зазвичай нічого корисного подібні вкиди не несуть;
- відверто чи приховано транслює ворожі наративи. Навіть нешкідливі, здавалося б, «молитовні» групи у соцмережах можуть бути заряджені на створення паніки та відчуття безпорадності. Зокрема, там періодично з’являються вкиди про зраду на гарячих напрямках. Не помножуйте всі ці «помолимося за хлопців під N, які просто зараз вмирають, кинуті командирами». Вмієте молитися — моліться. Але істеричні заклики зазвичай не мають нічого спільного з щирими намірами.
Єлизавета ГОНЧАРОВА/Громада
* Корисні контакти, які варто надіслати родичам полонених замість машинального репосту:
КУДИ ЗВЕРТАТИСЯ:
- Поліція за місцем проживання.
- Національне інформаційне бюро —1648 (для первинного збору інформації про військовополонених, зниклих безвісти, незаконно утримуваних РФ осіб, у тому числі й мирного населення)
- Офіс Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин — 0 800 339 247 з 9:00 до18:00 (пнд-птц), war2022people@gmail.com
- Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими — 0 800 300 529
- Гаряча лінія МВС для для родичів полонених, безвісти зниклих й загиблих українських військових (089) 42 01 866
- Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ) — 0800 300 155
ПСИХОЛОГІЧНА ПІДТРИМКА:
- Український ветеранський фонд — 0 800 33 20 29
- Національна психологічна асоціація —0 800 100 102
ЮРИДИЧНА ПІДТРИМКА:
Юридична сотня — 0 800 308 100